Кіста бейкера

By / 2 месяца ago / Хвороби / No Comments
Кіста бейкера

Зміст статті:

Кіста Бейкера (підколінної кіста або підколінної грижа) Являє собою утворення, що розташоване в підколінної ямці і заповнений рідиною. Рідина тисне на нервові закінчення, викликаючи больові відчуття і ускладнюючи роботу суглоба.

Причиною виникнення даного роду кісти є запалення в колінному суглобі, пошкодження його хрящів або артрит.

У лікуванні кісти Бейкера використовуються консервативні та хірургічні методи.

Причини кісти Бейкера

Підколінна кіста, зазвичай, розвивається як наслідок обмінно-дистрофічних змін в суглобі, які викликаються травмами, хворобами менісків, різного роду запаленнями. Іноді кіста може виникати і без видимих на те причин.

Безпосередньою причиною виникнення такої кісти є процес запалення слизових межсухожільних сумок, розташованих між сухожиллями середньої головки литкового м`яза і полуперепончатой м`язом. Так як сухожильні сумки пов`язані вузьким щілиноподібні отвором з порожниною колінного суглоба, то, коли відбувається запалення внутрішньої оболонки суглоба, що утворюється там рідина потрапляє в сумку і накопичується в ній.

До захворювань, що сприяє появі кісти Бейкера, відносять:

  • остеоартроз;
  • Хронічний синовіт;
  • остеоартрит;
  • Обмінні порушення, що протікають з ураженням суглобів (подагра, хондрокальциноз);
  • Ревматоїдний артрит;
  • Хрящові пошкодження;
  • Пателлофеморальний артроз;
  • Дегенеративні трансформації меніска.
  • Псоріатичний артрит;
  • Реактивний артрит, який ускладнює певні інфекційні захворювання (ентероколіт, туберкульоз, інфекції дихальних шляхів, хвороба Лайма, урогенітальні інфекції).
  • Кіста Бейкера зустрічається переважно в осіб середнього і літнього віку і викликається дистрофічними або обмінними захворюваннями суглоба.

    Симптоми кісти Бейкера

    Не завжди симптоми підколінної кісти можна оцінити однозначно. Найчастіше лікар може не виявити невеликий припухлості в підколінної ямці навіть при ретельному огляді. А іноді яскраво виражена кіста не доставляє пацієнтові ніякого дискомфорту і не викликає болю і обмеження рухливості суглоба.

    Зазвичай при кісті Бейкера існує закономірність: вираженість симптомів захворювання тим сильніше, чим більше розміри підколінного новоутворення.

    На початкових етапах розвитку підколінної кіста може ніяк не виявляти себе, або це можуть бути короткочасні неприємні відчуття.

    Поступово збільшуючись у розмірах, кіста починає здавлювати нерви, що може викликати поколювання, оніміння, болі в стопі, що призводить до того, що виникають труднощі при повному згинанні ноги в колінному суглобі. Також виникають ознаки здавлення вен у вигляді їх розширення і набряків підшкірної клітковини голеностопа. При візуальному огляді виявляється припухлість в ямці під коліном, яка має щільну структуру і незначну болючість при пальпації. Якщо освіта досягло великих розмірів, то в положенні стоячи пацієнт змушений напружувати м`язи. У деяких пацієнтів також можуть спостерігатися такі симптоми, як набряк задньої частини нижньої кінцівки, гострий біль і зменшення рухливості колінного суглоба.

    Діагностика кісти Бейкера

    Діагноз підколінної кісти ставиться травматологом або ортопедом на основі скарг хворого і клінічної картини захворювання. Якщо лікар сумнівається в діагнозі, то пацієнту призначаються додаткові дослідження: ультразвукове, рентгенографія, магнітно-резонансна томографія, артропневмографія або артроскопія колінного суглоба (в особливо важких випадках). Дані методи дозволяють також визначити розміри підколінної кісти, з`ясувати, чи не спаяна вона з іншими елементами суглоба.

    Щоб остаточно підтвердити діагноз, робиться пункція кісти з евакуацією вмісту і наступним його дослідженням.

    Після обстеження фахівець проводить диференціальну діагностику даного типу кісти з іншими новоутвореннями (доброякісного або злоякісного походження).

    Кісту Бейкера слід диференціювати з Синовіоми і аневризмою артерії. При наявності аневризми при аускультації виявляються шуми і пульсація. Синовіома має неправильну форму і щільну консистенцію, розвивається з синовіальної оболонки.

    Лікування кісти Бейкера

    Іноді підколінної кіста може пройти мимовільно. До лікування кісти Бейкера вдаються в тих випадках, коли вона досягає значних розмірів і доставляє пацієнтові біль і дискомфорт.

    Щоб прискорити процес розсмоктування кісти пацієнтам можуть бути рекомендовані холодні компреси і комплекс лікувальної фізкультури — вони сприяють швидкому одужанню.

    Тактика лікування кісти Бейкера визначається ортопедом або хірургом.

    Консервативна терапія підколінної кісти передбачає виконання пункції кісти з відсмоктуванням зайвої рідини (дренированием) і введенням в порожнину кісти стероїдних протизапальних засобів (кеналога, дипроспана, гідрокортизону). Основний недолік консервативних методів лікування кісти Бейкера полягає в тому, що вони провокують розвиток рецидивів захворювання.

    При наявності запаленні колінного суглоба спочатку проводять терапію основного захворювання. Для цього можуть бути призначені компреси, фізіопроцедури (імпульсна і біорезонансна терапія), нестероїдні протизапальні засоби у вигляді ін`єкцій, мазей, таблеток для прийому всередину, гормональні медикаментозні блокади, комплекс вправ для зміцнення колінного суглоба.

    Також можуть бути використані методи народного лікування кісти Бейкера. Найчастіше в лікуванні застосовуються лопух, золотий вус, чистотіл (в складі компресів або настоїв для прийому всередину). Народне лікування кісти Бейкера дає хороші результати при невеликих розмірах підколінних гриж.

    Значні розміри кіст, які викликають сильний біль і обмежують рухи суглоба, вимагають оперативного втручання. Операція при кісті Бейкера проводиться також, якщо попереднє консервативне лікування не принесло результату. До видалення кісти Бейкера вдаються і при рецидивуючих синовітах.

    Видалення кісти Бейкера проводиться під місцевою анестезією. Технологія проведення операції при кісті Бейкера полягає в наступному: в місці локалізації новоутворення виконують розріз завдовжки 3-4 см, кісту виділяють, місце її з`єднання з порожниною суглоба перев`язують і прошивають, кісту відсікають. Після видалення кісти Бейкера шви знімаються через 7 днів. Самостійно пересуватися дозволяється через 5 діб після операції. Хворому в післяопераційному періоді роблять тугу пов`язку або накладають гіпс.

    Кіста Бейкера — серйозне захворювання, яке при відсутності належного лікування може значно знижувати якість життя пацієнта і приводити до розриву кісти, тромбофлебіту, остеомієліту, тромбоемболії легеневої артерії з летальним результатом. Тому так важливо при найменших підозрах на підколінну кісту вчасно звернутися до фахівця за консультацією і лікуванням.