Зміст статті:

Корінцевий синдром являє собою комплекс симптомів, що виникають в процесі здавлювання спинномозкових корінців (тобто, нервів) в тих місцях, в яких відбувається їх відгалуження від спинного мозку. Корінцевий синдром, симптоми якого мають дещо суперечливий характер у його визначенні, сам по собі є ознакою різних захворювань, зважаючи на важливість набуває своєчасність його діагностування та призначення відповідного лікування.

Розглянутий нами неврологічний синдром зустрічається досить часто. Компресія (стиснення) нервів призводить до різних болів, які, відповідно, і виникають в самих різних місцях: у кінцівках, шиї, попереку. Нерідко біль може виникати і в сфері тих чи інших внутрішніх органів, наприклад, в області шлунка або серця.

Нижче можна розглянути, що собою зовні являє спинномозковий корінець, відповідно, визначивши дію ураження у разі виникнення такого.

Пошкодження спинномозкових корінців може бути спровоковано поруч станів, серед яких виділимо наступні:

• Спинномозкова грижа;
• Остеохондроз;
• Ті чи інші види вроджених дефектів, актуальні для будови хребта;
• Постійні перевантаження, що стосуються хребетного стовпа;
• Малорухливість способу життя;
• Спондилоартроз;
• Травми, рубцеві зміни і пухлини;
• Виникли в результаті остеопорозу переломи хребців;
• Зміни, що виникли в гормональному статусі;
• Ушкодження хребців інфекційного характеру впливу (наприклад, зміни, спровоковані остеомієліт або туберкульоз);
• Переохолодження.

Як правило, виникає корінцевий синдром не відразу після впливу тієї чи іншої зазначеної причини. Спочатку йому передує розвиток змін в області міжхребцевих дисків, вони ж, у свою чергу, провокують виникнення гриж. Далі грижа при власному зміщенні починає здавлювати спинномозковий корінець, що призводить до утруднення відтоку від нього венозної крові. Це згодом призводить до розвитку запалення неінфекційного характеру. Таким чином, нерв і тканини навколо нього починають оточувати утворюються спайки.

Перший, і при цьому найбільш характерний для корінцевого синдрому симптом полягає в появі болю, яка зосереджується вздовж ходу конкретного нерва. Так, при формуванні процесу в області шийного відділу, біль, відповідно, виникає в руці і в шиї. Процес в області грудного відділу провокує болі в спині, в деяких випадках стають можливими болю, зосереджені в області шлунка або серця (ці болі зникають виключно при усуненні самого корінцевого синдрому). Процес в області поперекового відділу призводить до появи болю в області попереку і сідниць, а також нижніх кінцівок.

Рух, як і підйом вантажів, призводить до посилення болю. У деяких випадках біль характеризується як «стріляючий», чому сприяє її поширення в різні частини тіла, це зокрема пояснюється розташуванням конкретного нерва. Простріл, що виникає в області попереку, має назву люмбаго. У цьому випадку біль може носити постійний характер, проте її посилення в будь-якому разі відбувається в разі вчинення будь-якого необережного руху.

Провокувати напади болю може не тільки фізичне напруження, а й емоційне напруження, крім цього свій вплив на її появу надають і переохолодження. У деяких випадках виникнення болю відбувається в нічний час, а також під час сну, що зокрема супроводжується набряком шкіри і її почервоніння, зазначається також і підвищена пітливість.

Інший ознака, супутній корінцевому синдрому, що виявляється як порушення чутливості, яке виникає в зоні іннервації розглянутого нерва. Так, легке поколювання з допомогою голки у зазначеній зоні супроводжується різким зниженням чутливості, що спостерігається при порівнянні з областю аналогічною, але розташованої з іншого боку.

Додатково у числі ознак виділяють також порушення рухів, що виникає при м’язових зміни. Останні провокуються ураженням нервів їх инневрирующих. Відбувається всихання м’язів, відповідно, вони атрофуються. Крім цього відзначається їх слабкість, яка в деяких випадках визначається візуально, особливо — при порівнянні обох кінцівок.

У діагностуванні корінцевого синдрому спочатку важливим стає визначення причини, що провокує здавлювання спинномозкового нерва. Завдяки дослідженням щодо порушень рухів і чутливості визначається, в межах яких саме хребців утворилося пошкодження. Приміром, якщо здавлення корінця сталося в області п’ятого поперекового хребця, тоді це провокує біль в попереку (тобто люмбалгію). Біль цей, відповідно, віддає уздовж зовнішньої поверхні стегна, а також уздовж гомілки до пальців стопи (2,3,4). Вже цей симптом набуває дещо інше визначення — люмбоишалгия.

При ураженні нервів внаслідок інфекційних захворювань, процес може супроводжуватися додатковими симптомами у вигляді лихоманки і підвищення температури, вона ж, зокрема, зосереджується в області корінця, залучених у патологічний процес.

В якості стандартного інструментального методу, що забезпечує можливість діагностування розглянутого нами синдрому, застосовується загальна рентгенографія хребта. Зокрема зосередження діагностування охоплює результати рентгенографії в бічній і передній проекціях. Між тим, найбільш інформативним і одночасно чутливим методом діагностики сьогодні є МРТ (магнітно-резонансна томографія). Який би метод діагностування не був обраний, основою для визначення діагнозу виступають все-таки безпосередньо ті клінічні симптоми, які актуальні в кожному конкретному випадку для хворого.

Методи лікування корінцевого синдрому визначаються виключно виходячи з розгляду можливих причин, а також виділення основний з них, тобто тієї, яка, власне, цей синдром спровокувала. Пацієнтам призначається строгий постільний режим, лежати при якому слід виключно на твердій поверхні. Додатково призначаються:

• Анальгетики (кеторол, баралгін). Їх застосування дозволяє усунути/знизити виражені хворобливі прояви.
• Нестероїдні протизапальні засоби (нурофен, диклофенак, моваліс). З їх допомогою не тільки зменшується запалення, яке утворилося в областях з пошкодженими нервами, але і знімається біль. Тривале їх застосування, між тим, пов’язане з рядом побічних ефектів. До речі, застосування препаратів цього типу можливе у вигляді мазей, гелів (фастум, кетонал), що, відповідно, передбачає зовнішнє їх застосування при одночасному зменшенні можливих несприятливих наслідків.
• Міорелаксанти — препарати, призначені для усунення м’язових спазмів. Використовувати їх можна лише за приписом лікаря.
• Вітаміни, відповідні групі B. Їх дію орієнтоване на поліпшення обмінних процесів у нервових тканинах.
• Хондропротектори — препарати для стимуляції процесів відновлення і уповільнення хрящових руйнувань в області міжхребцевих суглобів.
• Немедикаментозне лікування (масаж, гімнастика, фізіотерапія, рефлексотерапія). Дані варіанти лікування актуальні у всіх випадках, крім пухлин.

Деякі захворювання можуть вимагати хірургічного втручання, що можливе при новоутвореннях і міжхребцевих грижах.

Для діагностування корінцевого синдрому, а також для призначення адекватного лікування, необхідно звернутися до невролога.