Зміст статті:

Радикуліт (від лат. Radicula — корінець) — загальна назва, що використовується в неврології при позначенні симптомів, викликаних затисненням або запаленням корінця спинного мозку. Ці симптоми можуть включати біль у спині або шиї (з можливим поширенням по ходу нерва), а також слабкість в м’язах, поколювання, оніміння рук і ніг. Радикуліт — найбільш поширене захворювання периферичної нервової системи.

Сьогодні на радикуліт скаржаться вже не тільки пенсіонери, а й досить молоді люди. Особливо багато серед них професійних спортсменів та осіб, що займаються розумовою працею, наприклад, тих, хто цілими днями сидить за комп’ютером.

Радикуліт залежно від локалізації поділяють на:

• шийний,
• грудний
• поперековий.

Розрізняють радикуліти:

1. первинні (інфекційні, токсичні)
2. вторинні

найчастіше пов’язані з патологією хребта та спинного мозку.

У більшості випадків радикуліт — проявa нелікованого остеохондрозу, а в інших — результат застарілої травми хребта, не виключено, що і міжхребцевої грижі, зносу хребетного стовпа і особливо міжхребцевих дисків, здавлювання або обмеження корінців спинномозкових нервів хребцями, між якими вони розташовані. Причиною такого здавлювання є різні деформації хребта, які, в свою чергу, можуть бути наслідком остеохондрозу.

У місцях з’єднання хребців зі зміненими дисками відкладаються солі, що викликають розростання кісток. Ці розростання при фізичному навантаженні зміщуються разом з дисками, здавлюючи нервові корінці, що проходять в міжхребцевих отворах,  і викликаючи болі. Іншими причинами може бути застуда, напруження м’язів, навантаження на зв’язки, неправильне положення тіла, захворювання нервів або навіть алергія. Лікувальне обстеження необхідно для визначення причини і початку правильного лікування

Спровокувати напад радикуліту може стрес, інфекція, порушення обміну речовин, підняття важкого і незграбні рухи.

До основних причин радикулітів належать:

• Грижа диска в поперековому, грудному, шийному відділі хребта, травма,
• Стоншення, руйнування дисків,
• Стиснення спинномозкового каналу,
• Звуження каналу, по якому проходить корінець, наявність пухлин, остеофітів.

Найбільш характерний прояв радикуліту — болі по ходу нервових корінців, порушення чутливості, іноді рухові розлади.

Зазвичай захворювання розвивається гостро, але в багатьох випадках переходить у хронічну форму з періодичними загостреннями. Залежно від місця ураження нервових волокон виділяють різні форми радикуліту. Найбільш поширений попереково-крижовий радикуліт, при якому болі з’являються в попереково-крижовій ділянці, сідниці з віддачею в стегно, гомілку, стопу. Болі посилюються при русі.

Попереково-крижовий радикуліт з переважанням ураження корінців крижового відділу, з яких утворюється сідничний нерв, називають ішіасом. При ішіасі біль поширюється по ходу сідничного нерва (в сідницю, задньозовнішню поверхню гомілки і стегна, п’яту).

При шийно-плечовому радикуліті біль буває в потилиці, плечі, лопатці, посилюється при повороті голови, русі рукою, кашлі.

Грудний радикуліт буває досить рідко і проявляється болем у міжреберних проміжках.

Радикуліт не вважається захворюванням. Це тільки ознаки, які повідомлять про несприятливу дію на один із корінців спинного мозку. Для точної постановки лікарем діагнозу необхідне проведення ряду обстежень:

• Визначення симптомів — характеру болю, інтенсивності, тривалості, наявності порушень чутливості;
• Огляд, який дозволяє з’ясувати м’язову силу і обсяг рухів;
• Неврологічне обстеження, що полягає в рефлекторній перевірці активності і чутливості;
• Рентгенографія, яка дозволяє визначити ступінь дегенеративних змін у хребті;
• Комп’ютерна томографія — методи, що дозволяють побачити компресію корінців;
• Електроміографія — метод, що дозволяє виявити ступінь пошкодження нервових волокон.

Вибір тактики лікування радикуліту залежатиме від ступеня вираженості його симптомів, таких, як больовий синдром, порушення чутливості, моторні порушення. Для початку мають бути застосовані всі можливі методи консервативного (медикаментозного) лікування:

• Медикаментозне лікування, завдання якого полягає в знятті запалення, зменшенні набряку тканин, зменшенні больового синдрому.

  Знеболювальні та протизапальні засоби у вигляді таблеток і иньекций.

  Наприклад, з групи нестероїдних протизапальних препаратів: Моваліс, Ортофен, Німесулід, Вольтарен, Ібупрофен та ін.

  Знеболювальні, протизапальні та розігріваючі засоби.

  Місцево можна застосовувати мазі, креми:

  Бджолину або зміїну отруту, настоянку гіркого перцю, «Сустамед» з ведмежим жиром, «Віпросал», що містить отруту гюрзи з додаванням ялицевої олії, камфори та інших речовин, вітаміни групи В тощо.

  Після нанесення ліків можна ретельно замотати вовняною хусткою хворе місце.

  Протягом 1-2 днів важливо дотримуватися повного спокою.

• Фізіотерапія — це застосування всього арсеналу фізіотерапевтичних засобів, що поліпшують кровообіг у прилеглих до корінця тканинах, зменшують біль, поліпшують проведення по нервових волокнах імпульсів.
• Якщо немає протипоказань, то масаж і мануальна терапія можуть допомогти зняти м’язові блоки і спазми.
• Голкорефлексотерапія (голковколювання) — вплив на біологічно активні точки, що відновлюють проведення сигналу по нервових волокнах.
• Фізичні навантаження в лікувальному обсязі допомагають відновленню нормальної роботи хребта і нормального обсягу рухів. Використання спеціальних вправ за рахунок перерозподілу навантаження допомагає зняти здавлювання корінця. Також лікувальна фізкультура дозволяє зупинити руйнівні процеси в хребті, збільшити еластичність зв’язок і м’язів і збільшити, таким чином, обсяг рухів. Застосовуються вправи на тренажерах (з обтяженням) і різні гімнастики, наприклад, Ци-гун. Крім усього іншого, систематичні вправи є профілактикою для виникнення рецидивів різних станів, що розвиваються при неправильній роботі хребта.

У домашніх умовах теж можна впоратися і полегшити страждання, пов’язані з радикулітом. Якщо скористатися рекомендаціями народної медицини для лікування радикуліту, тільки попередньо варто обстежитися, а застосовувати народні засоби обов’язково в комплексі з традиційними підходами до лікування, щоб не нашкодити своєму здоров’ю самолікуванням.

Очистити і натерти на тертці чорну редьку. На бавовняну або лляну тканину викласти тонкий шар редьки і зверху покрити іншим шматком тканини. Накласти пов’язку на хворе місце, зверху обгорнути калькою або пергаментом і зав’язати теплою хусткою.Тримати компрес максимально довго. Ви будете відчувати, як поступово прогрівається поперек. Іноді достатньо 2-3 процедур, щоб біль відпустив.

2 чайні ложки сухих подрібнених бруньок осокора заливають 1-1,5 склянки окропу, витримують 15 хвилин і проціджують. П’ють по 1/3 склянки 3 рази на день. Можна використовувати і такий рецепт: 1-2 чайні ложки бруньок заливають 1/2 склянки 40 %-го спирту, настоюють 7 днів і проціджують. Приймають по 20 крапель 3 рази на день.

Налийте 50 мл води і розчиніть в ній 1/4 таблетки фурациліну, добре прокип’ятіть, поки ліки не розчиняться. Потім в отриманий розчин додайте 1 столову ложку меду і ретельно розмішайте. Візьміть звичайні гірчичники, занурте їх у медовий розчин фурациліну і накладіть на поперек. Через 5-6 хвилин гірчичники зніміть, а залишки розчину на шкірі накрийте поліетиленовою плівкою, закріпіть і замотайте вовняною хусткою. У цій пов’язці спіть всю ніч і вранці зніміть її.

Дуже ефективний спосіб — прикладання сирої картоплі до хворого місця.

Візьміть 300 г листя 3-5-річного алое, причому рослину перед зрізанням не поливати протягом 5 днів. Пропустіть листя через м’ясорубку, додайте до одержаної маси 500 г натурального травневого меду, 520 мл будь-якого кріпленого червоного вина (краще «Кагору»), все ретельно перемішайте і поставте на 5 днів у темне прохолодне місце настоятися. Дозування ліків: перші 5 днів — по 1 чайній ложці 3 рази на день за годину до їжі, а всі наступні дні — по 1 столовій ложці 3 рази на день за годину до їжі. Термін лікування: від 2-3 тижнів до 1,5 місяця.