Зміст статті:

• Загальний опис коксартрозу
• Причини коксартрозу
• Симптоми коксартрозу
• Діагностування коксартрозу
• Лікування коксартрозу

Коксартроз є досить поширеним захворюванням, діагностуються переважно у пацієнтів групи середнього і похилого віку в якості дегенеративно-дистрофічної патології кульшового суглоба. Коксартроз, симптоми якого в період пізніх стадій його перебігу проявляються у вигляді атрофії м’язів вражається області в поєднанні з укороченням кінцівки, що розвивається поступовим чином, в період декількох років.

Коксартроз або, як ще може бути названо це захворювання, деформуючий артроз або остеоартроз кульшового суглоба до настання пізніх стадій з характерними для них наслідками, в рамках загальної форми перебігу супроводжується появою больових відчуттів, що супроводжуються обмеженням рухливості суглоба. Причини коксартрозу можуть бути самими різними, і хоча ураження, як ми вже зазначили, піддаються в основному пацієнти середнього та похилого віку (від 40 років і більше), зустрічається це захворювання і в більш ранньому віці.

Аналогічно багатьом іншим захворюванням, коксартроз можна вилікувати в період початкових стадій його проявів, проте багато пацієнтів ігнорують ті слабкі прояви захворювання, які на нього вказують, втрачаючи час, в рамках якого допускається можливість повного одужання без необхідності в оперативному втручанні. Коксартроз, між тим, все також буде продовжувати прогресувати, і лікування, до якого все-таки доведеться вдатися пізніше, буде мати вже більш серйозний характер, так само як і наслідки.

Отже, перед тим, як ми перейдемо до розгляду захворювання, не зайвим буде зупинитись на особливостях тієї області, поразка якої при ньому відбувається, зокрема розглянемо будову кульшового суглоба.

Тазостегновий суглоб утворюється за рахунок стегнової і клубової кісток. Частиною тазової кістки є вертлюжну западину, за рахунок якої формується своєрідна чаша, в цій чаші знаходиться сферична голівка стегнової кістки. Сочленяясь, вертлюжная западина з суглобовою головкою утворюють шарнір, за рахунок якого, в свою чергу, забезпечується можливість виконання різних обертальних рухів. В нормальному стані головка стегнової кістки з порожниною кульшової западини має природної «підкладкою» у вигляді суглобового (гіалінового) хряща. Ця підкладка володіє значною міцністю і, разом з тим, гладкістю, а ці характеристики визначають можливість ідеального ковзання для кісток, один з одним зчленованих. Крім такої можливості цей суглобовий хрящ також виступає і як амортизатора, ефективним чином розподіляючи навантаження, що виникає під час ходьби і руху.

Забезпечує такі характеристики і ковзання особлива фізіологія, якою володіє хрящ. Його функції можна порівняти з діями при використанні мокрої губки, яка при тиску на неї виділяє воду, а при припиненні такого впливу знову вбирає її в себе. Між тим, відміну хряща від такої губки полягає в тому, що при подібному механізмі дії відбувається виділення не води, а, як цілком читач може здогадатися, суглобової рідини. Ця рідина має специфічними змащувальні характеристиками, які обумовлюють можливість функціонування суглобів за рахунок утворення захисної плівки на хрящової поверхні. Товщину цього шару визначає аналогічно прикладу з губкою ступінь навантаження, відповідно, визначальним чинником її освіти виступає сила тиску.

Забезпечення живлення хряща, а також його змащення виробляється за рахунок тієї ж суглобової рідини, що заповнює наявний вільний простір у рамках порожнині суглоба. Ця порожнина, в свою чергу, знаходиться в оточенні своєрідною капсули, заснованої на фіброзних волокон.

Сідничним і бедренным м’язам відводиться не менш важлива роль у функції кульшового суглоба. Якщо зазначені м’язи знаходяться в недостатньо розвиненому стані, то суглоби не зможуть правильно рухатися. Знову ж таки, частину навантажень, що виникає при бігу і ходьбі, покладається і на м’язи — в цьому випадку вони виступають, як і суглобовий хрящ, як амортизатора. Відповідно, при достатній мірі розвиненості м’язів стегон і сідничних м’язів, частина навантаження за рахунок такої розвиненості знижується, знижується і ступінь травматизації, яка актуальна в разі тривалої ходьби і бігу, невдалих стрибків або рухів.

Крім перерахованих особливостей м’язи також виконують і іншу, не менш важливу функцію. Полягає вона в тому, що їх рухова робота визначає їх функцію в якості своєрідного типу помпи, якою проводиться прокачування значних об’ємів крові через судини. За рахунок цього забезпечується покращена циркуляція крові навколо суглоба, що, в свою чергу, забезпечує доставку до нього більшої кількості необхідних поживних речовин. Таким чином, чим краще здійснюється робота м’язів, тим ефективніше відбувається циркуляція крові, тим більше поживних речовин може отримувати за цей рахунок суглоб.

Що стосується особливостей механізму розвитку коксартрозу, то він базується, насамперед, на зміні якості суглобової рідини, яка в цьому разі стає в’язкою і густий. У результаті цього поверхня гіалінового хряща починає висихати і втрачати властиву їй гладкість, поступово вкриваючись тріщинами. Розвивається таким чином шорсткість призводить до того, що хрящі під час рухів постійно травмуються, в результаті чого відбувається їх витончення при одночасному посиленні патологічного стану суглоба.

Поступове прогресування захворювання призводить до деформації кісток з-за необхідності пристосування до оказываемому на них тиску. Змінам підлягає і обмін речовин, безпосереднім чином пов’язаний з поражаемым суглобом. В рамках пізніх стадій, як спочатку ми відзначили, ураженої м’язи коксартроз кінцівки знаходять виражену ступінь атрофії.

Коксартроз може бути первинним або вторинним. Первинна форма цього захворювання розвивається під впливом певних причин, які можуть розглядатися лише в якості припущень. Вторинна форма коксартрозу обумовлюється наявністю інших захворювань, які виступають в якості грунту для його розвитку (відповідно, коксартроз розглядається в якості одного з симптомів того захворювання, на тлі якого він розвинувся).

Вторинна форма коксартрозу нерідко розвивається на тлі наступних захворювань:

• Дисплазія кульшового суглоба. В даному випадку мова йде про патології розвитку стегнових суглобів, за рахунок якої, в свою чергу, порушення підлягає одна з головних функцій, зумовлена для кінцівки, тобто опорна функція. Переважним чином розташування шийки стегнової кістки є неправильним стосовно кульшової западини.
• Вроджена форма вивиху стегна. Дана патологія є результатом запущеної форми перебігу дисплазії кульшового суглоба, характерною її особливістю є його недорозвиненість і відсутність правильного зчленування між кістками. В даному випадку головка стегнової кістки виявляється за межами покладеної області (а це, як ми вже розглянули, вертлюжну западину), за рахунок чого і відбувається вивих. Крім того, вивих в даному варіанті відбувається з причини схильності до такої патології.
• Асептичний некроз. В даному випадку патологія безпосереднім чином відноситься до голівці стегнової кістки. Захворювання в цілому носить вкрай важкий характер прояву для суглоба, про що можна судити на підставі процесу у зазначеній галузі, полягає він замершою кісткової тканини. Відбувається омертвіння кісткової тканини головки стегнової кістки через порушення в ній кровообігу.
• Хвороба Пертеса. В даному випадку також причина розвитку патології полягає в порушенні у голівці стегнової кістки кровопостачання при одночасному порушенні харчування суглобового хряща в ній, за рахунок чого, як правило, розвивається некроз.
• Запальні процеси, інфекційні ураження.
• Травми в розглянутій області.

В якості факторів розвитку коксартрозу розглядаються такі їх варіанти.

• Перевантаження суглоба. Сюди також може бути віднесена тривала надмірна навантаження, що надається на суглоб, що може мати на увазі необхідність подолання значних відстаней пішки по частині професійної діяльності, а також діяльність професійних спортсменів. Враховуючи той факт, що навантаження в будь-якому варіанті є вагомою, компенсувати її не завжди здатна навіть гарний розвиток м’язів нижніх кінцівок.
• Перевантаження при підвищеній масі тіла. Зокрема, розглядається варіант, при якому ця перевантаження пов’язана з вагою хворого. Пояснюється це тим, що в два, а то і в три рази навантаження на тазостегнові і колінні суглоби перевищує вагу тіла людини. Відповідно, кожен крок визначає навантаження на суглоби ніг в межах 300-500 кг В молодому віці хрящова тканина ще здатна до того, щоб витримувати постійно чиниться тиск в рамках таких цифр, проте з плином часу хрящова еластичність втрачається, а суглоби, відповідно, зношуються. Залишається доповнити цю картину порушеннями, пов’язаними з кровообігом і з обміном речовин, які практично у всіх випадках присутні у пацієнтів з надмірною вагою — і стане зрозуміло, в чому причина частого ураження кульшових і колінних суглобів у цієї групи осіб.
• Травматизація. У загальному плані ми відзначили, що травми відносяться до причин, зараз же розглянемо цей пункт докладніше. Травми, в особливості, якщо мова йде про хронічному варіанті їх появи, обумовлюють розвиток коксартрозу навіть у осіб молодого віку. При хронічному травмуванні в суглобі відбувається «накопичення» ушкоджень, в результаті яких хрящ згодом атрофується, крім цього може зруйнуватися і підлягає кістку, що, в свою чергу, спровокує подальше її деформацію.
• Спадковість. Роль цього фактора в розвитку розглянутого нами захворювання підлягає постійному дискутированию. Загалом-то, очевидним при розгляді захворювання є той факт, що у спадок сам коксартроз не передається. Тим не менш, питання зв’язку з батьками в ньому також актуальне, адже особливості скелета (зокрема його слабкість), особливості будови хрящової тканини, а також особливості обмінних процесів в організмі — тут роль спадковості заперечувати не доводиться. Таким чином, в значній мірі підвищується ризик розвитку коксартрозу у тих пацієнтів, батьки або найближчі родичі яких мають в анамнезі артрозную хвороба. Підвищений ризик і у людей, які з народження володіють тією чи іншою аномалією в частині недорозвиненості суглоба. Слід зазначити, що ризик можливого розвитку коксартрозу до досягнення похилого віку досить великий навіть у тих пацієнтів, у яких подібні аномалії були своєчасно виявлені і схильні до відповідної терапії.
• Запалення суглобів. В даному випадку фактор, що провокує розвиток коксартрозу можна віднести і до списку перерахованих і розглянутих нами вище захворювань, тому як під запаленням суглобів мається на увазі не що інше, як артрит. На тлі запалення, для нього актуального, розвивається вторинний артроз (вторинний коксартроз). Через запалення суглобів з причини наявності інфекції в їх порожнини зміни підлягають характеристики суглобової рідини, що, в свою чергу, призводить до змін властивостей власне хрящової тканини і розвитку її меншовартості. Артрит, крім цього, практично у всіх випадках супроводжується порушенням кровообігу в поєднанні із змінами несприятливого масштабу в області суглобової синовіальної оболонки. З цієї причини навіть при вылеченном артриті майже в половині випадків відбувається «запуск механізму», на тлі впливу якого розвивається остеоартроз.
• Гормональні зміни, остеопороз, цукровий діабет, втрата чутливості нижніх кінцівок на фоні нервових захворювань. Зазначені фактори деякий час тому розглядалися як першопричини, сприяє розвитку артрозних захворювань. Тим не менш, на підставі недавніх відкриттів, що відзначаються в області фізіології і біохімії, розгляд ключових аспектів, що стосуються формування артрозу, зазнала певних коректив. Так, стало відомо, що на тлі тривалих негативних переживань, а також в рамках періодів тривалого стресу відбуваються певні зміни в роботі надниркових залоз. Ними зокрема починають виділятися в надлишку кортикостероїдні гормони, що, в свою чергу, за рахунок підвищення їх у складі крові, що стає причиною зниження рівня вироблюваної гіалуронової кислоти, яка є одним з найважливіших складових компонентів у мастило для суглобів, тобто в суглобової рідини. На тлі цього відбувається запуск розглянутого раніше механізму розвитку коксартрозу, при якому суглобові хрящі «підсихають», стоншуються і «розтріскуються». Посилення процесу обумовлюється ще й тим, що кортикостероїдні гормони, що виробляються в результаті стресового стану пацієнтів, призводять до зниження ступеня капілярної проникності, за рахунок чого визначається і актуальність погіршення кровопостачання для суглобів, зазнали поразки.

Слід зауважити, що при поєднанні хронічної форми стресу у пацієнтів з перерахованими факторами відбувається ще більш суттєве ураження структури суглобових хрящів. Крім того, особливість ураження може полягати і в тому, що воно може бути двостороннім, причому даний варіант патології також є досить поширеним. Первинний коксартроз нерідко протікає в поєднанні з ураженням хребта і колінного суглоба.

Залежно від особливостей патологічного процесу, коксартроз, як і інші захворювання, що характеризується відповідністю конкретним ступенями, всього їх три. Крім того, в рамках розгляду ступенів, відповідних перебігу патологічного процесу, ми також виділимо симптоми коксартрозу, для цих ступенів актуальні.

Коксартроз 1 ступеня характеризується появою у пацієнтів періодичних больових відчуттів, їх виникнення відзначається після тих або інших форм фізичного навантаження (біг, ходьба тощо). Переважно локалізація больових відчуттів зосереджується в рамках кульшового суглоба, однак не виключається варіант, при якому больові відчуття можуть початися з болю в колінному суглобі або в стегні. Як правило, відпочинок сприяє зникненню болю. Обмежень у рухах на даному етапі немає, порушень в ході немає, зміни у м’язовій силі також відсутні. При рентгенограмі на знімку можна виявити наявність в незначних масштабах кісткових розростань, однак ці розростання не виходять за межі суглобової губи. Розташування кісткових розростань відзначається в оточенні зовнішнього або внутрішнього краю суглобової поверхні в області вертлюжной западини. Стегнова кістка в області головки і шийки практично не піддається змінам. Відзначається нерівномірне звуження суглобової щілини.

Коксартроз 2 ступеня супроводжується посиленням больових відчуттів, які в даному випадку проявляються у ще більш вираженій формі, ніж раніше. Крім того, що біль з’являється в суглобі, зазначається також і приєднання больових відчуттів, які віддають до стегна і до пахової області, більше того, всі больові відчуття цього періоду захворювання характеризуються наявністю навіть у тому випадку, якщо хворий перебуває у стані спокою. При тривалій ходьбі відзначається кульгавість, нормальна функціональність ураженого суглоба порушена. Значні обмеження відзначаються і у внутрішній ротації, а також при відведенні стегна. М’язи, за рахунок яких забезпечується відведення і згинання/розгинання, втрачають характерну для них функціональність. При перегляді рентгенограми на даному етапі перебігу коксартрозу можна помітити виражені розростання, причому вони розташовуються уздовж внутрішнього, і уздовж зовнішнього краю вертлюжной западини з виходом за межі кордонів хрящової губи. Відбувається деформація головки стегнової кістки, а також її збільшення в об’ємі при появі нерівного контуру. У тих ділянках розташування вертлюжной западини і голівки, де відбувається найбільше навантаження, можуть формуватися кісти. Змінам підлягає і шийка стегнової кістки, яка поступово потовщується і розширюється. Нерівномірне звуження відбувається в щілини тазостегнового суглоба — вона втрачає близько 1/3-1/4 початкової своєї висоти. Також діагностуються зміни, пов’язані з актуальним зсувом вгору головки кульшового суглоба.

Коксартроз 3 ступеня характеризується сталістю прояви болю, причому біль відзначається не тільки вдень, але і вночі. З’являються виражені труднощі в ходьбі, виникає необхідність в опорі, в якості якої в цьому процесі виступає тростина. Актуальна різка обмеженість в обсязі рухів, вироблених суглобом, крім цього відбувається атрофія м’язів гомілки, стегна і сідниць. З-за слабкості відвідних стегнових м’язів відбувається відхилення таза в рамках фронтальній площині при одночасному вкороченні кінцівки з ураженої сторони. Для компенсації актуального укорочення хворому доводиться при ходьбі нахиляти до хворої стороні тулуб. Зміщення центру тяжіння призводить до різкого посилення навантаження, яка, так чи інакше, доводиться на уражений суглоб. При розгляді рентгенограми даного етапу перебігу патологічного процесу відзначається різка форма звуження суглобової щілини (практично повне її зникнення) при значному розширенні стегнової голівки і наявності множинних кісткових розростань. Відповідно, всі ці процеси зводять до мінімуму рухливість ураженого суглоба через практичного вдавлювання в вертлужную западину головки стегнової кістки. З-за того, що на даному етапі майже не залишається хрящової тканини, можна стверджувати, що суглоб практично не підлягає відновленню. І навіть якщо б яким-небудь способом відновлення ураженої хрящової тканини виявилося б можливим, через занадто далеко зайшов процесу деформації, актуального для головки стегнової кістки, адекватна функціональність суглоба є неможливою в будь-якому випадку.

Таким чином, досягнення 3 ступеня перебігу коксартрозу вимагає або оперативного втручання, або тривалої і досить складною в реалізації комбінованої форми терапії. Між тим, терапія будь-якого типу розглядається як варіант більш ніж спірний, а тому лікування головним чином зводиться саме до оперативного втручання.

Розглядаючи особливості розвитку коксартрозу, також необхідно наголосити на двох важливих моментах. Стосуються вони того, на чому ми вже зупинялися побіжно при розгляді причин коксартрозу, зокрема це стан кровоносних судин, що оточують уражений суглоб, за рахунок якого безпосередньо визначається його стан в рамках патологічного процесу. Практично у всіх випадках захворювання циркуляція крові різко обмежена в цій області. Більш того, прогресування коксартрозу у поєднанні з вимушеним обмеженням рухливості без відповідного ступеня «прокачування» стає причиною посилення актуального застою в межах кровоносних судин, що оточують суглоб, що, як можна зрозуміти, стає причиною погіршення його стану. Таким чином, формується своєрідний порочне коло, який досить важко розірвати.

Крім цього важливим моментом є і те, що швидкість розвитку розглянутого нами захворювання визначається ще і тим, в якому стані в цілому знаходиться м’язова система пацієнта. Так, наприклад, у чоловіків при достатній мірі розвиненості м’язів і зв’язок перебіг захворювання відбувається в більш легкій формі, що пояснюється «зняттям» частини навантаження з м’язами кульшового суглоба, подвергшегося патологічного процесу, актуального для коксартрозу. Відповідно, чим міцніше і сильніше м’язи в оточенні ураженого суглоба, тим повільніше буде протікати процес його руйнування. Даний фактор відіграє важливу роль у визначенні лікування, яке також повинно бути орієнтоване на зміцнення м’язів за рахунок спеціального комплексу фізичних вправ.

У діагностиці коксартрозу враховуються симптоми цього захворювання в поєднанні з даними, одержуваними при проведенні рентгенографії. Даний метод визначає можливість не тільки встановлення ступеня коксартрозу, але також і причину, яка спровокувала його розвиток. Рентгенограма також дає можливість визначити, які конкретно зміни спричинили за собою ті чи інші травми області, що цікавить, що також безпосереднім чином відноситься до зв’язку з даним захворюванням.

Що стосується інших методів діагностики, то в якості таких можуть бути застосовані методи КТ і МРТ. КТ (комп’ютерна томографія) дає можливість провести детальне вивчення патологічних змін, супутніх перебігу захворювання, зокрема це стосується кісткових структур. Що стосується МРТ, магнітно-резонансної томографії, то цей метод, в свою чергу, дозволяє зробити оцінку тих порушень, яким в рамках патологічного процесу зазнали м’які тканини.

Лікування коксартрозу визначається в залежності від стадії перебігу патологічного процесу, актуальної для цього захворювання. Так, в рамках 1 і 2 ступеня застосовуються заходи консервативної терапії. Зняття больового синдрому забезпечується за рахунок використання нестероїдних протизапальних препаратів (кеторол, диклофенак та ін). З їх допомогою досягаються виражені результати по частині протинабрякової та протизапального ефекту, за рахунок чого, в свою чергу, знижується інтенсивність больових відчуттів. Між тим, важливо враховувати, що тривало такі препарати не можна застосовувати, що пояснюється появою безлічі побічних ефектів, наприклад, у вигляді придушення природних відновлювальних здібностей з боку хряща та інші При необхідності у тривалому прийомі протизапальних препаратів рекомендується моваліс, який хоча і має чималою кількістю побічних ефектів, однак їх у нього менше, ніж у інших препаратів, які належать до даної групи.

Призначають судинорозширювальні препарати, за рахунок яких забезпечується поліпшення кровообігу, а, відповідно, і регенерація хрящової тканини. Застосування міорелаксантів дозволяє досягти розслаблення зазнали спазмування м’язів гомілок і стегон при одночасному поліпшенні кровообігу, за рахунок чого досягається зниження вираженості больового синдрому.

Використання хондропротекторів (терафлекс тощо) забезпечує стимуляцію регенеративних процесів при уповільненні дегенеративних процесів, актуальних для хрящової тканини.

Виражена форма прояву больового синдрому при поєднанні коксартрозу з запальними процесами, супутніми інших захворювань м’язів і сухожиль, можуть бути призначені гормональні препарати.

Застосування компресів і мазей в якості засобів місцевої терапії не надто ефективно зважаючи на необхідність у подоланні істотного бар’єру їх компонентами, а це шкіра, жирова і м’язова тканина. Тим не менше, використання зігріваючих мазей визначає певний позитивний ефект, що обумовлюється масажем області стегна при втиранні, активацією в цій області кровообігу і зняття м’язового спазму.

Аналогічно препаратів місцевого застосування певний ефект досягається і при фізіотерапії — в цьому випадку поліпшується кровообіг в ураженій області, а також знімається спазм. В якості таких заходів можуть бути застосовані УВЧ-терапія, кріотерапія, лазеротерапія, магнітотерапія, електротерапія та ін Лікувальний масаж також робить благотворний вплив на місцевий кровообіг, дозволяє зняти набряклість і спазмированность м’язів, а також домогтися деякого їх зміцнення. Мануальна терапія є окремим пунктом в лікуванні, і її ефективність визначається тільки при достатньому рівні кваліфікації фахівця, в іншому випадку для хворого існує ризик погіршення стану. Гімнастика при коксартрозі визначає можливість зміцнення м’язів у поєднанні з поліпшенням кровообігу. Важливо враховувати, що підбір вправ — процес суто індивідуальний у кожному окремому випадку, в ньому враховується конкретна стадія перебігу захворювання і загальний стан хворого.

Що стосується 3 ступеня коксартрозу, то її лікування проводиться виключно за допомогою хірургічного втручання, зокрема в якості такої міри розглядається ендопротезування кульшового суглоба. Зруйнований суглоб замінюється ендопротезом, який може бути однополюсним (заміна головки стегна) або двополюсним (заміна головки стегна, і кульшової западини). Робиться така операція тільки після проведення комплексного обстеження пацієнта із застосуванням загального наркозу. Післяопераційний період заснований на терапії з використанням антибіотиків. Зняття швів проводиться до 10-12 дня. Далі застосовуються заходи реабілітаційної терапії.

Після оперативного втручання в 95% випадків досягається абсолютна відновлення функції ураженої кінцівки. Це визначає можливість для хворих не тільки до роботи і до активного життя, але навіть до занять спортом. Тривалість терміну служби протеза становить близько 15-20 років, що досягається за умови дотримання запропонованих на його рахунок рекомендацій. По закінченню цього терміну проводиться повторна операція, в рамках якої зношений протез замінюється новим.

При появі симптомів, актуальних для коксартрозу необхідно звернутися до ортопеда.